Автор пісні “Тільки ві Львові” та смак його міста

Емануель Шлехтер. Його слова досі співають тисячі, часто навіть не знаючи, хто їх написав. Автор «Тільки ві Львові» — того самого гімну про місто, де дівчата солодкі, «як сік, шоколад і мед». Автор десятків хітів, які й через століття та п’ять змін державних кордонів усе ще співають на львівських вулицях. Людина, яку місто, оспіване ним із такою ніжністю, зрештою й убило.

Емануель Шлехтер народився 1904 року у Львові в єврейській родині. Син покрівельника вступив на юридичний факультет Львівського університету — але адвокатом так і не став. Ще студентом він заснував у Львові театр «Золотий Перчик» — сцену для єврейської академічної молоді. Писав для неї пісні та п’єси. Слово затягнуло сильніше за право.

Шлехтер не лише дуже полюбляв каву та солодощі. Він буквально працював у рестораціях: виступав як співак у супроводі піаніста Юліуша Ґабеля в кав’ярнях «Muza» і «Roma». І саме смак став мовою, якою він говорив про любов до міста: у «Тільки ві Львові» львівські панни описані через смак — солодкі, як сік, шоколад і мед. А ще один його текст — уже не пісня, а буквально рекламне танго — писався на замовлення львівської кондитерської фабрики «Hazet». Ноти збереглися дотепер у польському цифровому архіві.

У червні 1941-го, коли до Львова підходили німецькі війська, композитор Генрик Варс (автор музики “Тільки ві Львові”) та чимало інших артистів встигли виїхати на схід. Шлехтер залишився. Невдовзі його перевели до львівського гетто, а звідти — до табору примусової праці на Янівській. Навіть там, за свідченнями тих, хто вижив, він організовував літературні вечори для в’язнів. Найімовірніше, його вбили 11 листопада 1943 року. Разом із ним загинули дружина Берта і малолітній син Адам.

Людина, яка навчила ціле покоління відчувати Львів на смак, сама так і не залишила межі міста, яке оспівала. «Тільки ві Львові» виявилося не рядком пісні, а вироком долі.

…

Проєкт Книга смаків Львова: єврейські сторінки реалізує ГО Інститут Галицької Кухні за підтримки Український культурний фонд та Львівська міська радаІнститут стратегії культури в рамках програми Відповідальність бути / Responsibility to be.