Не всі львів’яни знають, що всесвітньо відомий фантаст народився у Львові. Не всі знають також, що попри обрану ідентичність поляка Лем народився у стовідсотковій єврейській сім’ї. Ті, хто читав автобіографічну книжку “Високий Замок”, знають, що письменник залишив багато спогадів про їжу Львова у 20-их – 30-их років минулого століття. Але лише знавці в курсі, що його залежність від солодкого (до кінця життя) напряму пов’язана з винищенням львівських євреїв.
Два важливі спогади про Лема із останньої його біографії. До кінця життя він мав залежність від солодкого. Під час виїзду з будинку у Кракові за шафою в гаражі знайшли величезну купу обгорток від батончиків: письменник приходив туди зранку, поки спала дружина, і з’їдав шоколадку. Дружина була лікаркою і знала, що Станіславові не можна солодкого, але не змогла встежити за ним. На цей момент Лемові було за сорок.
Інший факт — із дитинства генія. Численна родина задаровувала малого Станіслава цукерками. Одного разу в гостях у тітки він дістався до забороненої полички в її кімнаті на Ягеллонській вулиці, суцільно заставленої марципанами. Але, спробувавши їх на зуб, виявив, що ласощі просто лежали там роками, як декорація і стали твердими, мов камінь. Ця тітка — найімовірніше, Берта (Баша) Лем, у заміжжі Гешелес, мати відомого польсько-єврейського поета й сатирика Мар’яна Гемара (Лемового двоюрідного брата), не пережила німецької окупації: загинула у 1941чи 1942 році саме тому, що була єврейкою. Те саме сталося майже з усією родиною, тоді як самому Лему з батьками дивом вдалося вижити, а Гемар ще 1939-го встиг втекти до Румунії.
Автор біографії Лема, Войцех Орлінський, пов’язує між собою ці факти. Він зауважує, що у своїх спогадах Станіслав постійно уникає теми родини, загалом єврейського коріння, і натякає, що надмірна любов до солодкого може бути способом справлятися з травмою.
Як би там не було, насамперед завдяки книзі Лема «Високий Замок» ми і весь світ зберегли яскраві спогади про львівські смаколики.
Наприклад, морозиво в теперішньому парку Франка (тоді Єзуїтський сад).
Кренделі від чарівної Анюсі на площі перед університетом: менші коштували п’ять грошів за пару, товщі — п’ять грошів за штуку.
Вишневий компот в Оренштейна. Зі школи (теперішня 8-ма на Підвальній) Станіслав ішов через площу Смольки (тепер генерала Григоренка), спеціально, щоб зазирнути до крамниці Оренштейна — купити фруктів або бляшанку вишневого компоту, який вважався рідкісним делікатесом. У вітрині завжди височіла піраміда яблук, мандаринів і бананів з етикеткою «Fyffes».
Цукерня Залевського. Про її вітрину на Академічній Лем написав на дві сторінки і це один із найбільш захопливих описів їжі у світовій літературі.
Фісташкове морозиво. Після невдалого візиту до дантиста (де малому вирвали молочний зуб) дядько Фрідерік «улещував» плаксивого небожа фісташковим морозивом в іншій кондитерській на тій самій Академічній.
Пасаж Міколяша. У пасажі була крамничка з італійським морозивом, де пізніше Лем із двоюрідним братом Стефаном влаштовував поєдинки на поїдання — програвав і платив той, хто з’їсть менше.
Кілька єврейських штрихів до цієї картини. Сам пасаж Міколяша, який згадує Лем, у міжвоєнні роки був справжнім вуликом дрібної торгівлі, і значну частину його крамниць тримали єврейські родини — тут можна було купити одяг у Сари Шіммель, полотно у Маркуса Пфеффера, сукно у Корсінського чи замовити плісировку в Мордехая Ландау, а один із найвідоміших львівських антикварів пасажу, Лейб Ігель, представляв цілу династію букіністів.
А поруч із цукернями, які згадує Лем, у Львові тоді працювали й потужні єврейські кондитерські виробництва. Фабрика цукру, шоколаду і какао «Бранка», заснована 1882 року Мауриці Брандштеттером, була однією з найбільших у місті і разом з українською кондитерською “Фортуна Нова” Климентини Авдикович стала основою для створення “Світоча” в радянські часи. А власник кондитерської фірми «Ядзя» Соломон Штольценберг увійшов в історію львівського маркетингу тим, що вкладав у обгортки цукерок мініатюрні «стодоларові банкноти» з лотерейними номерами.
Отак цей невисокий чоловік зі Львова написав майбутнє усього світу та водночас історію львівської кухні.
.
Проєкт Книга смаків Львова: єврейські сторінки реалізується за підтримки Український культурний фонд та Інститут стратегії культури в межах програми «Відповідальність бути».