1894 рік. Львів, Стрийський парк, Загальна крайова виставка — велика вітрина досягнень Галичини. Серед павільйонів височіє гігантська карафка. Це не скульптура. Це реклама горілчаної фабрики. Журі визнає цей павільйон найцікавішим на виставці, а відвідувачі — найпопулярнішим.
Гуральня у Вибранівці
Ми стоїмо на вулиці Богдана Хмельницького, колишній Жовківській дорозі. Тут була фабрика Бачевських. А її історія почалася ще 1782 року — і не у Львові. Цю дату — 1782 — досі видно на будинку колишньої контори фірми.
Того року тридцятип’ятирічний єврейський купець Лейб Бачелес відкрив невелику гуральню у Вибранівці, неподалік Бібрки, приблизно за 40 кілометрів від Львова. Скромне виробництво. Але з нього почалася історія одного з найвідоміших алкогольних брендів Львова.
Син Лейба, Леопольд Максиміліан, переніс справу ближче до міста — на Знесіння. Відтоді історія родини тісно пов’язана зі Львовом. 1810 року підприємство отримало статус привілейованої крайової фабрики — і дуже цим пишалося.
Родина Бачелесів брала активну участь у житті єврейської громади. Маєр Бачелес 1840 року був одним з адміністраторів комітету з будівництва прогресивної синагоги «Темпель». Підприємець, фабрикант і водночас громадський діяч.
Від Бачелесів до Бачевських
Але далі ця історія робить поворот. Родина прийняла християнство, а прізвище Бачелес стало польським — Бачевські. Під цим іменем фабрика й прославиться. І це теж частина єврейської історії Львова. Історія асиміляції: коли успішні єврейські родини входили в польське міщанство і з часом ставали його частиною.
Ставка на якість
Але одного прізвища для успіху мало. Потрібен добрий продукт. 1832 року на фабриці запрацювала система подвійної безперервної ректифікації. Її лише за два роки до того винайшов ірландець Енеас Коффі. Апарат Коффі дозволяв переганяти спирт безперервно і очищати його значно краще, ніж старі мідні куби. Для споживача це означало просте: спирт чистіший, напої м’якші. Горілки, лікери, наливки, ром, коньяк, ароматні настоянки. Серед них — і крупник, і вже знайомий нам росоліс. Тут працювала вже не гуральня, а виробництво з цілим асортиментом і власним стилем.
1876 року фабрика отримала звання цісарсько-королівського придворного постачальника. А наприкінці століття її очолив Йозеф Адам Бачевський — технолог, який спеціалізувався на виробництві спирту. Він купував обладнання у Франції та Нідерландах і перетворив родинну справу на велике підприємство. 1880 року Бачевські придбали неподалік палац Целецьких і пристосували його для потреб фабрики.
Бренд до появи брендингу
А ще Йозеф Адам зрозумів: добрий продукт треба вміти продати. Сьогодні ми знаємо, що бренд — це не лише продукт. Це пляшка, етикетка, логотип, реклама. Бачевські робили саме це понад 100 років тому. Експортні напої розливали не в пляшки, а в кришталеві карафки. Пляшка мала працювати на фірму ще до того, як її відкоркують.
І звідси — той павільйон-карафка 1894 року. Реклама, архітектура і видовище водночас. Продукція Бачевських збирала нагороди на міжнародних виставках — від Відня й Амстердама до Лондона і Парижа. А на паризькій Всесвітній виставці 1900 року, як пишуть, — навіть найвищу. А 1926 року, на Східних торгах у Львові, Бачевські поставили власну рекламну вежу.
1911 року Йозеф Адам помер, і фабрику успадкували його сини — Леопольд і Генрик. У міжвоєнні роки Бачевські свідомо обмежували виробництво, щоб тримати ціну і якість. За описами, потужність фабрики сягала близько 336 гектолітрів. Щодня звідси могло виходити до чотирьох з половиною залізничних вагонів продукції. Чотири з половиною вагони. Щодня. Це вже зовсім не родинна гуральня. Напої Бачевських наливали на трансатлантичних лайнерах «Полонія» і «Пілсудський». Лікери літаками возили до Парижа, Відня і Праги. Фірма мала представництва у Відні та Парижі і продавала свої напої за океан — до Америки, Канади, Австралії. Напис «J. A. Baczewski — Lwów» став відомим далеко від міста, де його надрукували.
Пляшка на львівському столі
І тут ми повертаємося до гастрономічного Львова. Уявіть ресторан міжвоєнного Львова. Вечір, накритий стіл, біла скатертина. Офіціант приносить карафку з написом «Baczewski». За сусідніми столиками — поляки, євреї, українці. І всі вони замовляють той самий трунок. Пляшка, яку тут розливали, не лишалася на фабриці. Вона потрапляла до крамниць, ресторанів і кав’ярень. Її замовляли до вечері, купували на подарунок і ставили на святковий стіл у домах людей різних громад.
За кількасот метрів звідси — фабрика Кроніків, яка робила кошерні напої для єврейської громади. А тут — фабрика з єврейським корінням, яка працювала на все місто і на весь світ. Дві різні моделі на одній вулиці.
Ми часто уявляємо довоєнний Львів як місто маленьких крамниць, ресторанів і ринків. Але поруч із ними працювала велика промисловість. І Бачевські — один із її найяскравіших прикладів.
1939 рік
А потім настав 1939. У перші дні війни фабрику зруйнували німецькі бомби. Від підприємства, що працювало понад 150 років, лишилися руїни. Після приходу радянської влади руїни розібрали, а на цьому місці згодом постало підприємство зовсім іншого профілю. Пізніше тут працював «Алмазінструмент». 1940 року НКВС заарештувало двоюрідних братів Стефана і Адама Бачевських — останніх власників фірми — і вислало на шахти Донбасу. Обидва там загинули.
Фабрика у Львові більше не відродилася. Але бренд пережив і війну, і своїх власників. Його відродили у Відні — за участі віденської родини Гесслерів. 1950 року віденська фірма була єдиним представником австрійських лікерників на міжнародній виставці в Чикаго. А на пляшках досі пишуть: «Fondée 1782 — Lwów». «Засновано 1782 року. Львів».
Що лишилося
Сьогодні ім’я Бачевських знову можна побачити у Львові — на вивісці ресторану. Це спроба повернути місту частину його гастрономічної пам’яті.
Тож про що ця історія? Про єврейського купця з невеликою гуральнею. Про родину, яка стала польською, але зберегла дату заснування як головну цінність. Про фабрику, що виросла у Львові. І про продукт, який вирушив звідси у світ.
Напис «J. A. Baczewski — Lwów» на старій пляшці — це не просто назва виробника. Це маленький напис про місто, його підприємців і той Львів, де різні культури разом творили смак міста.